1947-1952 – Харківський політехнічний інститут за спеціальністю «Радіотехніка»
1957-1960 – аспірантура Харківського політехнічного інституту за спеціальності «Теоретичні основи радіотехніки»
1963 – завідувач науково-дослідної лабораторії іоносфери кафедри ОРТ ХПІ
1966 – доцент, науковий співробітник кафедри радіоапаратури, завідувач науково-дослідної лабораторії іоносфери ХПІ
1971 – завідувач кафедри радіоелектроніки Харківського політехнічного інституту
1983-1991 – проректор із наукової роботи Харківського політехнічного інституту
1991 – директор Інституту іоносфери Харківського політехнічного інституту
1994-2000 – директор Інституту іоносфери Харківського державного політехнічного університету
2000-2009 – директор Інституту іоносфери НТУ «Харківський політехнічний інститут»
Відомості про захист дисертації:
Спеціальність: 290 «Теоретичні основи радіотехніки»
Тема: «Дослідження граничної поляризації відбитих від іоносфери радіохвиль».
Захист 1961 р. на засіданні Вченої ради Томського політехнічного інституту